походеньки
ПОХОДЕ́НЬКИ, ньок, мн., розм.
Постійне ходіння; довге гуляння.
А він повсякчас у походеньках (Сл. Б. Грінченка);
Починає [Роман] заглядати на подвір'я, кружляючи навколо нього. Він хоче посміятися над собою, поглузувати з цих походеньок довколо чужої оселі, але замість сміху з грудей виривається зітхання (М. Стельмах);
Канушевич сидів на своєму ліжку, втупивши очі в підручник про котли. Невпинні походеньки по бараку пожильців .. заважали йому (Г. Коцюба);
// Розваги, пригоди під час гуляння.
Почав [Довбня] розказувати Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок (Панас Мирний);
– Я теж мучусь, – сказав Прохор, здивований з того, що матері відомі його походеньки (А. Шиян).
◇ (1) Походе́ньки та посиде́ньки справля́ти (д) див. справля́ти.
Словник української мови (СУМ-20)