похолодіти
ПОХОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати холодним, холоднішим.
Повітря похолоділо;
// безос.
Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Я. Щоголів).
2. Застигнути, задубіти (про мерця);
// Стати холодним, застиглим (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.).
3. перен. Заціпеніти, завмерти від сильного хвилювання, тяжких переживань.
Я відчув лиш, як мені відступила вся кров з лиця, як мені серце холодом обняло, – і я мов цілий сам похолодів (О. Кобилянська);
Микола похолодів від урочистості (В. Гжицький).
(1) Похолоді́ло на се́рці у кого, безос. – комусь стало моторошно.
Цюкнула нова сокира Раптом серед поля, Затряслася, застогнала Молода тополя. Затряслася, застогнала, Листя зашуміло, І на серці у Івася Аж похолоділо (С. Руданський).
Словник української мови (СУМ-20)