похолодіти
ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ, ЗАМЛІ́ТИ (ЗОМЛІ́ТИ), ЗАНІМІ́ТИ, ОНІМІ́ТИ, ЗАТЕ́РПНУТИ, УКЛЯ́КНУТИ (ВКЛЯ́КНУТИ), УКЛЯ́КТИ (ВКЛЯ́КТИ), ОКЛЯ́КНУТИ рідше, ЗАДУБІ́ТИ підсил., ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАЛЕДЕНІ́ТИ підсил., ОСТОВПІ́ТИ підсил., ЗАКОСТЕНІ́ТИ підсил., ОКОСТЕНІ́ТИ підсил., ОДЕБЕЛІ́ТИ підсил. діал., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, ОКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ОКАМЕНІ́ТИ підсил. рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ підсил. рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ підсил., ОДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАДЕРЕВІ́ТИ підсил. розм., ОДЕРЕВІ́ТИ підсил. розм., ЗАХОЛОДІ́ТИ розм., ЗНЕРУХО́МІТИ рідко. — Недок.: завмира́ти, замира́ти, ме́рти, обмира́ти, мертві́ти, закляка́ти, кля́кнути, холо́нути, холоді́ти, замліва́ти (зомліва́ти), німі́ти, те́рпнути, затерпа́ти, укляка́ти (вкляка́ти), окляка́ти, дубі́ти, ціпені́ти, ледені́ти, стовпі́ти, костені́ти, кам'яні́ти, камені́ти, дерев'яні́ти, дереві́ти, нерухо́міти. Він злякано підвівся і завмер від страху: прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі (М. Стельмах); Тільки тоді, як принесли з склепу Юхимову одіж — благенький кожушок і руді виброджені чоботи, — побачила і обмерла (А. Головко); Марта помертвіла, далі схопилась (Грицько Григоренко); Враз усі заніміли і заклякли, де хто стояв (Григорій Тютюнник); Настя немов захолола, затерпла вся та лише дивилась на Олександру здоровими, переляканими очима (М. Коцюбинський); Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький); Із спальні вийшла Федора Михайлівна і уклякла біля столу (П. Панч); Микола на мить заціпенів. Голос.. видався йому страшенно знайомим (В. Гжицький); Ми так і остовпіли з переляку. Стоїмо ми та тільки дивимось (І. Нечуй-Левицький); Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Раптом Віталій застиг, закам'янів, задивлений кудись у море, і Тоні здалося, що він зблід, що на обличчі його відбився жах (О. Гончар); Все сталось так несподівано й швидко, що люди закаменіли (М. Коцюбинський); Схопившись, він озирнувся навкруги і од жаху окам'янів (О. Стороженко); На мить Гопко скам'янів від несподіванки (Я. Гримайло); Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев'янів, а потім бігцем кинувся до них (М. Стельмах); Я подивився в її великі очі і з подиву задеревів на мить (Д. Павличко); Несподівано побачивши перед собою сина свого шефа, тільки на одну секунду знерухомів Самійло Овсійович (Ю. Шовкопляс).
ХОЛОДНІ́ШАТИ (про пори року, частини доби — ставати холодним, холоднішим; безос. про настання холодів); ХОЛОДІ́ТИ, ХОЛОДНІ́ТИ розм.; ХОЛОДА́ТИ безос., СВІЖІ́ТИ безос., СТУДЕНІ́ТИ безос. (звичайно про погоду). — Док.: похолодні́шати, похолоді́ти, похолодні́ти, похолода́ти, захолода́ти, посвіжі́ти, постудені́ти. Все меншали дні, холоднішали ночі (О. Гончар); Холоднішало.., в небі чорно хмарилося (Ю. Бедзик); Холодніє з кожним днем. Іде остання декада вересня (Р. Іваничук); — Тепер осінь, то й не диво, що жаби лізуть у хату, бо надворі холодає (І. Нечуй-Левицький); Перед вечором знявся рвучкий вітер і захолодало (О. Донченко); Стало свіжіти, з Дніпра потягнув вітерець (Марко Вовчок).
Словник синонімів української мови