похолодіти

ПОХОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати холодним, холоднішим.

Повітря похолоділо;

// безос.

Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Щог., Поезії, 1958, 84).

2. Застигнути, задубіти (про мерця);

// Стати холодним, застиглим (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.).

3. перен. Заціпеніти, завмерти від сильного хвилювання, тяжких переживань.

Я відчув лиш, як мені відступила вся кров з лиця, як мені серце холодом обняло, — і я мов цілий сам похолодів (Коб., III, 1956, 51);

Микола похолодів від урочистості (Гжицький, Вел. надії, 1963, 122).

Похолоді́ло на се́рці у кого, безос. — комусь стало моторошно.

Цюкнула нова сокира Раптом серед поля, Затряслася, застогнала Молода тополя. Затряслася, застогнала, Листя зашуміло, І на серці у Івася Аж похолоділо (Рудан., Тв., 1959, 92).

Значення в інших словниках

1. похолодіти — похолоді́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. похолодіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати холодним, холоднішим. || безос. 2》 Застигнути, задубіти (про мерця). || Стати холодним, застиглим (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). 3》 перен. Заціпеніти, завмерти від сильного хвилювання, тяжких переживань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похолодіти — ПОХОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати холодним, холоднішим. Повітря похолоділо; // безос. Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Я. Щоголів).  Словник української мови у 20 томах
4. похолодіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови