похід
ПОХІ́Д, хо́ду, ч.
1. Воєнні дії, воєнна кампанія, операція (часто пов'язані з пересуванням армії або флоту).
Сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах. Двоє полягло під Смоленським [Смоленськом] (П. Куліш);
Коли, мовляв, в війні не згину, Коли в поході смерть мене мине, Візьму тебе за вірную дружину (І. Франко);
Побував він і на Дунаї, був учасником Молдавського походу (О. Полторацький);
На рейді сонячні лінкори Стоять готові у похід (М. Нагнибіда);
* Образно. Я пам'ятаю: йшла весна Своїм походом смілим (М. Рильський).
2. перен. Організовані дії, виступи, спрямовані на боротьбу з ким-, чим-небудь, на досягнення чогось.
Його [попа] вічні доноси на неї [вчительку], похід проти земської школи .. стали нестерпучими (М. Коцюбинський);
Ми йдемо походом гідним, – всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (П. Тичина).
3. Пересування, перехід організованої групи людей, рідше однієї людини з певною метою, завданням.
Стільки землі не сходив ні Геракл у поході преславнім, Як переслідував лань мідноногу і ліс Еріманта Від кабана визволяв, і Лернейську поборював Гідру, Ні переможний Ліей (М. Зеров);
Люблять з нею діти ходити в походи, а оскільки дивитись тут особливо нема чого, все степ та степ, .. то найчастіше Тоня йде з дітьми по дузі затоки (О. Гончар);
Туристський похід;
Лижний похід.
4. Піше пересування, перехід.
[Руфін:] Так, дійсно, ти вгадав, я справді хворий. Зо мною се буває... Десь в поході пропасницю дістав я... (Леся Українка);
У всіх закарбувалися в свідомості пожежі й вибухи.., масові розстріли, Бабин яр, похід радянських військовополонених – босих і закривавлених – на мученицьку смерть до Сирецького й інших таборів (Ю. Яновський);
Як ніжно, дружньо ми за руки узялися, Як обрій, що уже од приморозку зблід, Далекий провіщав і радісний похід! (М. Рильський);
// тільки мн., розм. Пригоди, пов'язані з ходінням кудись; походеньки.
Далі Максим уже орудував бесідою: .. розказував про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам... (Панас Мирний);
Чула вона, що радгоспні зайдисвіти ходять на те списане судно рубати свинець для грузил та добувати всяку всячину, чула, що й Віталик її вже встиг там з трактористами побувати, хоч про свої походи матері ні слова (О. Гончар).
5. Група людей, що пересувається куди-небудь з якоюсь метою; процесія.
Сідлались коні, і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай, гейби червоним маком (М. Коцюбинський);
За яку годину рушив похід жінок під магістрат, а по боках жандарми (В. Стефаник);
Сотня козаків і рота солдатів з двома гарматами замикали похід (З. Тулуб).
6. розм. Те саме, що хода́.
Ой мій милий, милесенький, житній колосочку, Не познала по походу, як по голосочку (П. Чубинський);
Дурня знать По походу (Т. Шевченко);
Коли б же чули ви, як Мелася вимальовує вас і вашу одежину, і похід, і погляд! (Марко Вовчок).
(1) Весі́льний похі́д – весільна процесія.
Весільний похід рушив додому. Чемні дівчатка почали співати старовинних весільних пісень (О. Довженко);
(2) Жа́лібни́й (жало́бний) похі́д – траурна процесія.
Услід жалібному походу Віста кидала овес (С. Скляренко);
Жалобний похід поволі рухався вулицею (Г. Епік);
Іти́ (руша́ти, виступа́ти і т. ін.) в похі́д (похо́дом) див. іти́;
(3) На похо́ді (похо́дом) – під час пересування війська.
Венера молодиця сміла, .. Частенько на соломі спала, В шинелі сірій щеголяла [красувалась], Походом на візку тряслась (І. Котляревський);
Як і на поході, і тепер навколо натовпу стояли вершники (А. Головко);
(4) Хресто́ві похо́ди – військово-колонізаторські походи західноєвропейських рицарів на Близький Схід, у Прибалтику, проти слов'янських народів Східної Європи тощо (XI–XIII ст.), організовані католицькою церквою як священна війна проти “невірних” (мусульман), за звільнення Єрусалиму або проти єретиків (учасники походів мали на своєму одязі зображення хреста).
Венеціанці з'явилися в Криму незабаром після четвертого хрестового походу (1202–1204 рр.), який закінчився розгромом Візантійської імперії (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)