похід
Похід, -хо́ду
м.
1) по́хід. Походка, поступь. У обох похід однаковий: як увечері, то й не розбереш, котрий іде: чи той, чи сей. Новомоск. у. Видно пана по походу. Лебед. у. Похід жвавий і моторний. Грин. III. 610. У кожного звіря в плавні є свій похід. О. 1862. II. 63.
2) похід. Походъ. см. поход. ум. походець. Не Маріїн то походець, то Маріїн лиш уборець. АД. І. 303.
Словник української мови Грінченка