похіть

ПО́ХІТЬ, хоті, ж.

1. Грубо-хтивий статевий потяг; хтивість.

Зиркав [Славко] на неї крадьки, але ласо. Похіть розлялася по його жилах теплотою (Л. Мартович);

Невтримний він у похоті до жінок, ненаситний в блуді (П. Загребельний).

2. діал. Бажання.

Кождий помисл, кожда похіть Оживуть тоді нано́во (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. похіть — по́хіть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. похіть — -хоті, ж. 1》 Грубо-хтивий статевий потяг; хтивість. 2》 діал. Бажання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похіть — див. похитлівість хохл. (похоть) жага, хіть, ненатля  Словник чужослів Павло Штепа
4. похіть — БАЖА́ННЯ звичайно без додатка (любовне, чуттєве прагнення до кого-небудь), ЖАДА́ННЯ, ПОЖАДА́ННЯ рідше, ПО́ТЯГ, ПРИ́СТРАСТЬ підсил., ЖАГА́ підсил. поет.; ПО́ХІТЬ, ХІТЬ (до кого і без додатка — грубо-хтивий статевий потяг).  Словник синонімів української мови
5. похіть — ПО́ХІТЬ, хоті, ж. 1. Грубо-хтивий статевий потяг; хтивість. Зиркав [Славко] на неї крадьки, але ласо. Похіть розлялася по його жилах теплотою (Март., Тв., 1954, 232); Невтримний він у похоті до жінок, ненаситний в блуді (Загреб., Диво, 1968, 113).  Словник української мови в 11 томах