почистити
ПОЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, кого, що.
Док. до чи́стити.
І вони, почистивши трохи свою молдуванську, заболочену вчора одежу, не гаючись, подались у дорогу (М. Коцюбинський);
– А чобіт і досі не почистила? – гукнув пан з кімнати (Панас Мирний);
Пошпортала [Катерина] ще біля квітів, почистила ліхтарі (Ірина Вільде);
Птиця почистила синії крила (А. Малишко);
– Пробач, Миколо. Вже почистили [полк], – доповів Тишлер. – Тридцять чоловік вигнали з полку і десятьох відправили в трибунал (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)