почистити

ПОЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, перех. Док. до чи́стити.

І вони, почистивши трохи свою молдуванську, заболочену вчора одежу, не гаючись, подались у дорогу (Коцюб., І, 1955, 352);

— А чобіт і досі не почистила? — гукнув пан з кімнати (Мирний, III, 1954, 151);

Пошпортала [Катерина] ще біля квітів, почистила ліхтарі (Вільде, Сестри.., 1958, 450);

Птиця почистила синії крила (Мал., Звенигора, 1959, 258);

— Пробач, Миколо. Вже почистили [полк], — доповів Тишлер. — Тридцять чоловік вигнали з полку і десятьох відправили в трибунал (Довж., І, 1958, 146).

Значення в інших словниках

1. почистити — почи́стити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почистити — -ищу, -истиш, перех. Док. до чистити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почистити — ПОЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, кого, що. Док. до чи́стити. І вони, почистивши трохи свою молдуванську, заболочену вчора одежу, не гаючись, подались у дорогу (М. Коцюбинський); – А чобіт і досі не почистила?...  Словник української мови у 20 томах
4. почистити — ЧИ́СТИТИ (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), ОБЧИЩА́ТИ, ОЧИЩА́ТИ (ОЧИ́ЩУВАТИ рідше), ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ТЕРЕБИ́ТИ розм., ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ діал.; ОББИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ рідше (шкаралупу, лушпиння тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
5. почистити — Почи́стити, -чи́щу, -чи́стиш; почи́сть, -чи́стьмо, -чи́стьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. почистити — Почистити, -щу, -стиш гл. Почистить.  Словник української мови Грінченка