почмихувати
ПОЧМИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Чмихати час від часу.
Луківна слухала доньку, затамувавши подих, і лише стиха почмихувала носом (Яків Баш);
Дід Максим не сердився, почмихував тільки сміхотливо та лукаво мружив очі (Ю. Збанацький);
На коліях стомлено почмихував паровоз (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)