почутий

ПОЧУ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до почу́ти.

Хай же сей поклик, що ми до богів посилаєм тепера, буде почутий (Леся Українка);

Леночка дуже яскраво змалювала нам хлопчика, .. його дитячі мрії й почуті ним скарги дорослих (Ю. Яновський);

// почу́то, безос. пред.

Рідне слово почуто У воскреслій сім'ї (М. Рильський);

// у знач. ім. почу́те, того, с. Те, що хто-небудь почув.

Бульба стоїть, вражений почутим (О. Довженко);

Від почутого важко стискається парубоче серце (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. почутий — почу́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. почутий — [поучутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
3. почутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до почути. || почуто, безос. присудк. сл. || у знач. ім. почуте, -того, с.Те, що хто-небудь почув.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. почутий — ПОЧУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почу́ти. Хай же сей поклик, що ми до богів посилаєм тепера, буде почутий (Л. Укр., IV, 1954, 284); Леночка дуже яскраво змалювала нам хлопчика,.. його дитячі мрії й почуті ним скарги дорослих (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах