пошанівок
ПОШАНІ́ВОК, ПОШАНО́ВОК, вку, ч., рідко.
1. Те саме, що поша́на 1.
Стояли перед уявою молодого хлопця ті опришки, наче міфічні герої, оточені сяйвом людського пошанівку (Г. Хоткевич);
В мого народу у пошанівку Чорна робота і чорний хліб (Д. Павличко);
[Професор:] І за ту честь, за той пошановок .. чим він має платити суспільності? (І. Франко).
2. Добрий догляд за чим-небудь.
Та цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок, то й на десять стане (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)