пошарпаний
ПОША́РПАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поша́рпати.
Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І. Котляревський);
І вже ось-ось ми ворога натисли! .. Пошарпані над ними стяги звисли (І. Франко);
Раптом впала мені в очі невелика пожовкла і пошарпана книжечка (Леся Українка);
Теплохід “Славгород” після багатьох рейсів, пошарпаний океанськими хвилями, причалив до стінки судноремонтного заводу (з газ.);
Вже надвечір з степової могили перебрались до села кулеметники.., прийшла пошарпана піша розвідка якогось полка (О. Гончар);
* Образно. Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори й стяги і гнав по млистому небу клочками пошарпані хмари (М. Старицький);
Знову у тім пошарпанім серці воскрес образ дорогої, тихої дівчини (М. Старицький);
Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)