пошарпати
ПОША́РПАТИ, аю, аєш, док., кого, що.
1. Подерти, пошматувати (одяг, папір, книжку і т. ін.).
Голодне товариство миттю випило воду і розхапало сухарі, аж торбинку пошарпали на шматки (О. Стороженко);
Була хвиля, коли хотіла [пані Міхонська] зараз же розірвати письмо, прочитати, пошарпати на куснички (І. Франко);
* Образно. Ні, то сміявся не хлопчик-поводар, то сміялася його устами вся громада, .. що продала свою совість за чотири цебри, обікрала, знищила, пошарпала долю сироти (Л. Яновська).
2. Обтріпати, пошкодити (про вітер, дощ, негоду і т. ін.).
На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (С. Чорнобривець);
Школо моя! Радість моя! Невпізнанною зробили тебе роки, пошарпали тебе негоди (Ю. Збанацький).
3. перен., розм. Завдати матеріальних збитків; пограбувати.
Марусяк .. ограбував пару менших дворів, війта одного пошарпав (Г. Хоткевич);
// Учинити набіг, збройний напад на кого-, що-небудь.
– Що ж, Іване, – сказав тихо Підіпригора, – може, татарву пошарпаємо? .. – Ні! Без повеління гетьманового таке чинити не слід (Н. Рибак);
– Здається, наше панство трохи пошарпало його хутір? – спитав Потоцький (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)