пошкодження
ПОШКО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. чого. Дія за знач. пошко́дити.
Ступінь пошкодження рослин залежить не тільки від інтенсивності заморозків, а й від їх тривалості (з наук. літ.);
Всі п'ять пальців лівої руки, яку він поклав собі на коліно, були розчепірені. Вони не рухалися. Доронін знав, що це результат важкого поранення з пошкодженням нервів (М. Руденко).
2. Пошкоджене місце.
Бариль виліз на мотор і став розглядати пошкодження (М. Трублаїні);
Коли міноносець дістав пошкодження, Бєгічев зумів згуртувати команду і полагодити пробоїну (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Травмати́чне пошко́дження – травма.
Погана збруя викликає травматичні пошкодження і призводить до втрати працездатності коней (з газ.);
Травматичні пошкодження периферичних нервів.
Словник української мови (СУМ-20)