пошкутильгати
ПОШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
Повільно піти, шкутильгаючи.
Панок пошкутильгав собі кудись (І. Франко);
Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Олесь Досвітній);
Прокіп пошкутильгав на милицях сам (В. Кучер);
Ведмежа пошкутильгало їм [овечкам] назустріч (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)