пошкутильгати —
пошкутильга́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
пошкутильгати —
-аю, -аєш, док. Повільно піти, шкутильгаючи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пошкутильгати —
ПОШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Повільно піти, шкутильгаючи. Панок пошкутильгав собі кудись (І. Франко); Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Олесь Досвітній)...
Словник української мови у 20 томах
пошкутильгати —
ПОШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Повільно піти, шкутильгаючи. Панок пошкутильгав собі кудись (Фр., І, 1955, 372); Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
пошкутильгати —
Пошкутильга́ти, -га́ю, -єш гл. = пошкатильгати. Пошкутильгав до волости. Черк. у.
Словник української мови Грінченка