пошуг

ПО́ШУГ, у, ч., поет.

Стрімкий політ.

Жаль пісні першої, що у душі зросла, Як в рідному гнізді мала пташина, На силі зчулася і, владна й швидкоплинна, Світ розітнула пошугом крила (Л. Первомайський);

Я пам'ятаю в шумі нив Весняне небо після злив І, наче пошуги жар-птиць, Останній спалах блискавиць (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. пошуг — по́шуг іменник чоловічого роду стрімкий політ поет.  Орфографічний словник української мови
2. пошуг — -у, ч., поет. Стрімкий політ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошуг — ПОЛІ́Т (рух, переміщення когось, чогось у повітрі), ПЛА́ВАННЯ, ШУГА́ННЯ, ПО́ШУГ поет. (стрімкий). Видно сокола по польоту, а сову по погляду (прислів'я)...  Словник синонімів української мови
4. пошуг — ПО́ШУГ, у, ч., поет. Стрімкий політ. Жаль пісні першої, що у душі зросла, Як в рідному гнізді мала пташина, На силі зчулася і, владна й швидкоплинна, Світ розітнула пошугом крила (Перв.  Словник української мови в 11 томах