пошуг

ПО́ШУГ, у, ч., поет. Стрімкий політ.

Жаль пісні першої, що у душі зросла, Як в рідному гнізді мала пташина, На силі зчулася і, владна й швидкоплинна, Світ розітнула пошугом крила (Перв., І, 1958, 318);

Я пам’ятаю в шумі нив Весняне небо після злив І, наче пошуги жар-птиць, Останній спалах блискавиць (Мал., II, 1948, 163).

Значення в інших словниках

1. пошуг — по́шуг іменник чоловічого роду стрімкий політ поет.  Орфографічний словник української мови
2. пошуг — -у, ч., поет. Стрімкий політ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошуг — ПО́ШУГ, у, ч., поет. Стрімкий політ. Жаль пісні першої, що у душі зросла, Як в рідному гнізді мала пташина, На силі зчулася і, владна й швидкоплинна, Світ розітнула пошугом крила (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. пошуг — ПОЛІ́Т (рух, переміщення когось, чогось у повітрі), ПЛА́ВАННЯ, ШУГА́ННЯ, ПО́ШУГ поет. (стрімкий). Видно сокола по польоту, а сову по погляду (прислів'я)...  Словник синонімів української мови