пошукувати
ПОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. кого, що і без дод. Те саме, що шука́ти.
Коли ж пізніше увійшов професор, його погляд перелетів знов, пошукуючи, по залі (О. Кобилянська);
Пошукуючи копачів, він заходив до бараків, навідувався до приймальної контори будівництва, сподіваючись когось там завербувати (Г. Коцюба).
2. діал. Розшукувати кого-небудь.
Львівський суд карний пошукує за академіком Євгенієм Грушкою (І. Франко).
3. діал. Домагатися, добиватися.
Право так каже, що Короп може собі на вашім ґрунті пошукувати свого довгу [боргу] (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)