пошум

ПО́ШУМ, у, ч., поет.

Неголосний шум.

Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. пошум — по́шум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пошум — -у, ч., поет. Неголосний шум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошум — I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Н перев. поет., ШТУ́РМА заст., ЯСИНА́ заст., ЛО́СКІТ діал., ОГРО́М діал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТ розм., ЛЕ́ПЕТ розм., ЛО́ПІТ розм., ПО́ШУМ поет., ШВА́РКІТ діал.  Словник синонімів української мови
4. пошум — ПО́ШУМ, у, ч., поет. Неголосний шум. Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха (Загреб., Диво, 1968, 152).  Словник української мови в 11 томах