пошум
ПО́ШУМ, у, ч., поет. Неголосний шум.
Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха (Загреб., Диво, 1968, 152).
Словник української мови (СУМ-11)ПО́ШУМ, у, ч., поет. Неголосний шум.
Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха (Загреб., Диво, 1968, 152).
Словник української мови (СУМ-11)