пошукувати

ПОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. і без додатка. Те саме, що шука́ти.

Коли ж пізніше увійшов професор, його погляд перелетів знов, пошукуючи, по залі (Коб., III, 1956, 328);

Пошукуючи копачів, він заходив до бараків, навідувався до приймальної контори будівництва, сподіваючись когось там завербувати (Коцюба, Нові береги, 1959, 264).

2. неперех., за ким, діал. Розшукувати кого-небудь.

Львівський суд карний пошукує за академіком Євгенієм Грушкою (Фр., IX, 1952, 17).

3. перех., чого, діал. Домагатися, добиватися.

Право так каже, що Короп може собі на вашім грунті пошукувати свого довгу (Март., Тв., 1954, 68).

Значення в інших словниках

1. пошукувати — пошу́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пошукувати — Пошу́кувати. Потребувати для роботи, шукати кандидатуру. Управитель школи народної пошукує чесної вдови або добре вихованої і виобразованої панни, котра могла б перебрати веденє малого господарства, а заразом і виховане 10-літної донечки.  Українська літературна мова на Буковині
3. пошукувати — див. шукати  Словник синонімів Вусика
4. пошукувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що шукати. 2》 неперех., за ким, діал. Розшукувати кого-небудь. 3》 перех., чого, діал. Домагатися, добиватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пошукувати — ПОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. кого, що і без дод. Те саме, що шука́ти. Коли ж пізніше увійшов професор, його погляд перелетів знов, пошукуючи, по залі (О.  Словник української мови у 20 томах
6. пошукувати — ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ (ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ) розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. пошукувати — Пошу́кувати, -кую, -куєш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)