пощезнути
ПОЩЕ́ЗНУТИ, ну, неш, док.
Щезнути, згинути (також про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало їх у землю (М. Коцюбинський);
Війна пощезла з її руйнаціями й трощеними садами, не помітити її й сліду (Ю. Яновський);
– А-а, – ревів на нього Інокентій. – Смиренний. Язиком два боки лижеш? І ти, пощезнеш! Пощезнеш! (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)