пощеміти

ПОЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. пощемля́ть; док.

Щеміти якийсь час.

Від людей хоронила, що щемить серденько: пощемить, да й забула Параска (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. пощеміти — пощемі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пощеміти — -мить; мн. пощемлять; док. Щеміти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пощеміти — ПОЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. пощемля́ть; док. Щеміти якийсь час. Від людей хоронила, що щемить серденько: пощемить, да й забула Параска (Барв., Опов.., 1902, 107).  Словник української мови в 11 томах