пощеміти
ПОЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. пощемля́ть; док. Щеміти якийсь час.
Від людей хоронила, що щемить серденько: пощемить, да й забула Параска (Барв., Опов.., 1902, 107).
Словник української мови (СУМ-11)ПОЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. пощемля́ть; док. Щеміти якийсь час.
Від людей хоронила, що щемить серденько: пощемить, да й забула Параска (Барв., Опов.., 1902, 107).
Словник української мови (СУМ-11)