поява
ПОЯ́ВА, и, ж.
1. Дія за знач. появи́тися, появля́тися.
– Ай! – скрикнув Гадина, переляканий несподіваною появою садівника (І. Франко);
Мою появу на фабриці мало хто помітив (Ю. Яновський);
Всі, хто був при несподіваній появі генерала в цивільному, .. зразу збагнули особливу значущість хвилини (О. Довженко);
Мимо нього ходили студенти, очікуючи появи списків на дошці об'яв (Григорій Тютюнник);
Появу кількох перекладів тої самої речі, коли вона загалом являє собою непересічну цінність, можна тільки вітати (М. Рильський);
Велике значення при вирощуванні цукрових буряків за новою технологією має боронування посівів до і після появи сходів (з наук. літ.);
В деяких місцях родові селища були розташовані групами, що свідчить про появу родоплемінних союзів (з навч. літ.).
2. рідко. Вияв чогось незвичайного, нове явище, феномен.
Міхонський – се була вельми оригінальна й симпатична постать, рідка поява між гімназіальними вчителями (І. Франко).
3. діал., рідко. Рідкісне, таємниче явище; примара, з'явисько.
Тихо-тихо скрипнула хвіртка .. і .. якась поява шмигнула крізь неї (І. Франко);
Серед зелені гілляк, що закривали верхню часть пня, видно було чудову дівочу головку .. Борис без руху, затаївши дух у собі, вдивлявся в сю чудову появу (І. Франко);
В темну безсонную ніч, в передсвітнюю темну годину, Втомленим очам моїм вельми дивна поява з'явилась (Леся Українка);
// Проява.
Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі .. Всі цікаві знати, що се за поява, і всі бояться її, ніхто не сміє приступити до неї (І. Франко).
(1) Поя́ва на світ – виникнення, народження.
З глибини .. майбутніх віків ми визиваємо до життя бажані дерева, яким довелося б чекати тисячоліття повільної еволюції до появи на світ (О. Довженко);
З нагоди його, Грининої, появи на світ колись було влаштовано бучну гулянку-рай (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)