поясниця
ПОЯСНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко.
Те саме, що по́пере́к¹.
[Текля:] Я своїми очима бачила, як вона на тім тижні плоскінь вибирала, та все вихилювалася, та за поясницю хапалася (М. Кропивницький);
Якось я захворів і ліг на піч попарити поясницю... (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)