по-доброму
ПО-ДО́БРОМУ, присл.
З хорошими почуттями, мирно.
– Слухайте, Йойно .. Заплатіть нам за роботу, дайте.., що нам належиться, і розстанемося по-доброму (І. Франко);
// З власної волі.
Ніколи буржуй .. не віддасть награбоване. А раз по-доброму не віддасть, то треба силою відібрати (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)