правдолюб
ПРАВДОЛЮ́Б, а, ч.
Той, хто любить правду, бореться за неї, шукає справедливості.
Та був один між тими мудрецями, Знавець душі, великий правдолюб, Розумний, невсипущий, – звавсь Зірек (А. Кримський);
Але на дорогах війни, переораних траншеями й окопами, в жорстоких і цинічних буднях війни фронтовики не розхлюпали трепетної ніжності, полишившись гуманістами і правдолюбами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)