правник
ПРАВНИ́К, а́, ч.
Юрист, фахівець з правознавства.
Група правників .. помалу зосередилась коло судового радника (І. Франко);
Доктор Зінгер з фаху був правник – теоретик юриспруденції (Ю. Смолич);
Хоч батько і був правником за фахом, однак своїм покликанням вважав художню літературу (з газ.);
* У порівн. Ірина .. вміла в таких хвилях, немов правник, заговорювати й заспокоювати паню радникову (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)