правонаступництво
ПРАВОНАСТУ́ПНИЦТВО, а, е, юр.
Перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого.
Правонаступництво може бути загальним (універсальним), якщо до особи переходить уся сукупність майнових прав і обов'язків, і частковим (сингулярним), якщо до особи переходять лише окреме право або обов'язків (з наук. літ.);
Окремим видом є процесуальне правонаступництво, тобто зміна учасника цивільного процесу його правонаступником у матеріальних правовідносинах (з наук. літ.);
У 1991 році з проголошенням незалежності України “адміністративні межі” колишньої Української РСР відповідно до принципу правонаступництва стали державним кордоном України (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)