правонаступництво
ПРАВОНАСТУ́ПНИЦТВО, а, е, юр.
Перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого.
Правонаступництво може бути загальним (універсальним), якщо до особи переходить уся сукупність майнових прав і обов'язків, і частковим (сингулярним), якщо до особи переходять лише окреме право або обов'язків (з наук. літ.);
Окремим видом є процесуальне правонаступництво, тобто зміна учасника цивільного процесу його правонаступником у матеріальних правовідносинах (з наук. літ.);
У 1991 році з проголошенням незалежності України “адміністративні межі” колишньої Української РСР відповідно до принципу правонаступництва стали державним кордоном України (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- правонаступництво — правонасту́пництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- правонаступництво — -а, с. 1》 У цивільному праві – перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої (напр. при спадкоємстві). 2》 У цивільному судочинстві – вступ на місце однією з сторін іншої особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правонаступництво — рос. правопреемственность 1. Перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Може бути універсальним, коли переходять усі майнові права та обов'язки іншої особи (напр. Eкономічна енциклопедія