празникувати
ПРАЗНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод., розм.
Те саме, що святкува́ти.
Ось прийшли і празники .. Як то вона гадала спершу ті празники любо та мирно празникувати? (Панас Мирний);
– Дома ж Віталій Стратонович? – Дома. Але не знаю, чи вони празникують, чи вже спочивати пішли, – загадково посміхнулась [Тодоска] (М. Стельмах);
[Варка:] Щаслива була тим, що в вічі Гнатові сміялась, а він лютував і ревнував мене до чоловіка! Я празникувала!.. (І. Карпенко-Карий);
Такі, як Стратіон, – однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празникують усе життя (В. Земляк);
// Сидіти склавши руки; не робити нічого.
Василь не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)