празнувати
ПРА́ЗНУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод., розм., рідко.
1. Те саме, що святкува́ти.
2. кого, перен. Шанувати, полюбляти.
◇ (1) Ле́даря пра́знувати, жарт. – нічого не робити; байдикувати, гуляти.
– Посиділи з Олькою-сторожихою, пограли в мовчаники, і подалася собі під кожухом ледаря празнувати... (А. Крижанівський);
(2) Тру́са пра́знувати, жарт. – відчувати страх; лякатися, боятися.
– Тільки я ніколи не їздив по морю на вітрилах... Чи не заколихає часом? А буває, що перекидаються? – Що, вже труса празнуєш? (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)