практикувати
ПРАКТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. що. Здійснювати, застосовувати щось на практиці чи перевіряти практикою (у 3 знач.).
Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде);
Останнім часом на Україні почали практикувати так зване смужне землеробство (з наук.-попул. літ.).
2. заст. Займатися практикою (у 5 знач.).
Я сам вернув що лиш недавно додому, забарившись у свого давнього шкільного товариша лікаря, що тут практикує (О. Кобилянська);
// Стажуватися.
Письмо було зі Львова, від купця, у котрого практикував Готліб (І. Франко).
3. що, розм. Робити вправи для розвитку чого-небудь.
– Я навчилася розбирати [автомат] в госпіталі, – сказала жінка, – ногу лікувала, а руки практикувала (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)