практицизм
ПРАКТИЦИ́ЗМ, у, ч.
1. Захоплення практичною діяльністю при недооцінці значення теорії.
– Учений мусить експериментувати. Від ваших переконань тхне вузьким практицизмом (Н. Рибак).
2. Діловий підхід до чогось.
Образом Юрія Брянського О. Гончар утверджує роль позитивного прикладу в житті радянського суспільства .. В ньому поєднуються практицизм і героїка, діловитість і революційний розмах, щирість, задушевність і твердість характеру та сила волі (з навч. літ.);
// Уміння влаштовувати якісь справи в своїх інтересах, для особистої вигоди (з відтінком несхвалення).
Боротьба на ниві естетичного виховання – це боротьба за нову людину, проти індивідуалізму і породжених ним споживацтва, практицизму як єдиного ставлення до життя, раціоналізму, проти всіх форм міщанства (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)