прапороносець
ПРАПОРОНО́СЕЦЬ, сця, ч.
1. Той, кому доручено тримати, нести прапор.
Чоловік ніс червоний, як жар, прапор. І чоловіки, не дуже багато, ішли за прапороносцем у перших рядах (А. Головко);
І на льоту, на розгоні схилившись у сідлах, нові прапороносці приймають під свою охорону славні бойові прапори дивізії (Ю. Яновський);
Заграли дев'ятитрубні яничарські оркестри, тримаючи чіткого строю, .. полки рушили на приступ. Попереду байрактири – прапороносці – несли знамена (Ю. Мушкетик).
2. чого, перен. Провідник якихось ідей.
Прапороносець вольності, не раз Ти [французький народ] потрясав і підіймав Європу, Твій розум гострий, як твердий алмаз, Підносився на гребені потопу (М. Рильський);
З початку своєї першої окупації Західної України, що тривала 21 місяць, радянський режим усіляко намагався заволодіти “серцями й думками” населення. Більшовики оголосили, що прийшли як “прапороносці високих гуманістичниих принципів” (з навч. літ.);
// Той, хто очолює що-небудь, веде перед у чомусь.
Словник української мови (СУМ-20)