прапрадід
ПРАПРА́ДІД, а, ч.
1. Батько прадіда чи прабаби.
Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду, що його прапрадід Лошак служив колись за бунчукового товариша у якомусь козачому полку (Панас Мирний);
Дяками були його батько Іван Якимо́вич, і дід Іван Якимо́вич, і прадід, і прапрадід (О. Довженко).
2. перев. мн. Далекі предки.
Мої прапрадіди убогі Втекли од пана в сиву млу, В лісах, далеко від дороги, Курили дьоготь і смолу (М. Стельмах);
[Ольга:] Так за кого ж ти? [Тимофій:] За вільний індивід, за його розквіт.., за такої сили крик душі, який виривався з грудей прапрадідів наших, коли вони ламали бивні мамонту (О. Корнійчук).
3. перен. Далекий попередник кого-, чого-небудь.
Про форму самого твору нічого не сказано, тоді як покійний Житецький убачав у “Слові” прапрадіда наших народних дум (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)