пращур
ПРА́ЩУР, а, ч.
Далекий предок, родоначальник.
Миготить радісна, невиразна, пиховита думка: “Між моїм родом – батьками, дідами, самими далекими пращурами – я перший іду до культури, до світла” (С. Васильченко);
І от він [Павло] стоїть на цій многостраждальній землі, густо политій кров'ю ще його пращурів, чубатих запорожців (В. Кучер);
Нерідко трапляється, що дитина якоюсь ознакою схожа не на одного із батьків, а на когось із родичів – дядька, бабусю чи на ще віддаленішого пращура (з наук.-попул. літ.);
// перен. Давній попередник чого-небудь.
Міф, легенда, притча – пращури й предтечі сучасного роману, повісті, новели (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)