превражий
ПРЕВРА́ЖИЙ, а, е, заст.
1. поет. Вражий.
Ой, превражі пани-ляхи. Що ж ви наробили? Скільки ж бідних запорожців Ви з світу згубили (з думи).
2. лайл. Чортів, бісів.
[Хор:] Антін козу веде. Превражая коза не йде (М. Кропивницький);
– Я молотив би його, поки б увесь цебер горілки випив. Бийте, батьки, превражого сина! (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)