предикативний

ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., лінгв.

Стос. до предиката.

Предикативні відношення – відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (з наук. літ.);

// Який містить присудок.

Предикативне сполучення;

// Який є присудком або входить до складу присудка.

Предикативні форми – власне дієслівні форми, за допомогою яких виражаються категорії особи, числа, часу і способу (з наук. літ.);

Предикативний прислівник.

Значення в інших словниках

1. предикативний — предикати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. предикативний — -а, -е, лінгв., лог. Стос. до предиката. || Який містить присудок. Предикативне сполучення. || Який є присудком або входить до складу присудка. Предикативний прислівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. предикативний — Предикати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката. Предикативні відношення — відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Сл. лінгв. терм.  Словник української мови в 11 томах