предикативний
ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката.
Предикативні відношення — відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 134);
// Який містить присудок.
Предикативне сполучення;
// Який є присудком або входить до складу присудка.
Предикативні форми — власне дієслівні форми, за допомогою яких виражаються категорії особи, числа, часу і способу (Сл. лінгв. терм., 1957, 134);
Предикативний прислівник.
Словник української мови (СУМ-11)