предобрий
ПРЕДО́БРИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. добрий, розм.
Дуже добрий (у 1–6, 8 знач.).
– Корова добра-предобра, вона руку лиже (Ю. Яновський);
// ірон.
– Що то пани? Одна душа їм наша мила, Щоб довш жила, на їх робила. Про шкуру ж – байдуже вони! Одну спусти – другая буде... Такі вже з їх предобрі люди! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)