презумпція
ПРЕЗУ́МПЦІЯ, ї, ж.
книжн. Припущення, що ґрунтується на довірі до правдивості свідчень людини.
△ (1) Презу́мпція неви́нності, юр. – принцип, за яким особа, підозрювана або звинувачена у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її винність не доведена в порядку, передбаченому законом.
Словник української мови (СУМ-20)