премилий
ПРЕМИ́ЛИЙ, а, е, розм.
Дуже милий.
Ой зійдемось, премилеє браття, На високу могилу, Та посадим, премилеє браття, Червону калину! (з думи);
Наум, вислухавши його, не стерпів, та аж поцілував його у голову і дума: “Що за премила дитина!” (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)