премилий
ПРЕМИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дуже милий.
Ой зійдемось, премилеє браття, На високу могилу, Та посадим, премилеє браття, Червону калину! (Думи… 1941, 198);
Наум, вислухавши його, не стерпів, та аж поцілував його у голову і дума: «Що за премила дитина!» (Кв.-Осн., II, 1956, 70).
Словник української мови (СУМ-11)