престолонаступник
ПРЕСТОЛОНАСТУ́ПНИК, а, ч., розм., рідко.
Той хто успадковує престол, владу монарха; престолонаслідник.
Спав її [Феофано] чоловік – престолонаступник Роман, що й цього вечора, як звичайно, дуже багато випив вина (С. Скляренко);
Але якщо престолонаступнику імператора Костянтина [Романові] було просторо в шинку Кротира, то незабаром цей шинок став тiсним для Феофано (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)