престолонаступник —
ПРЕСТОЛОНАСТУ́ПНИК, а, ч., розм., рідко. Той хто успадковує престол, владу монарха; престолонаслідник. Спав її [Феофано] чоловік – престолонаступник Роман, що й цього вечора, як звичайно, дуже багато випив вина (С.
Словник української мови у 20 томах