претендент
ПРЕТЕНДЕ́НТ, а, ч., на що і без дод., рідко на кого, до чого.
Той, хто претендує на що-небудь, хто має підстави одержати щось, заволодіти чимсь.
Крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (І. Франко);
“Він справді має імпозантний вигляд, цей запопадливий претендент на Ольгу”, – думає Рошкевич (П. Колесник);
Перед редактором журналу “Безвірний” стояло двоє людей, претенденти на премію (В. Еллан-Блакитний);
У 1174 р. київським князем став представник смоленської династії Роман Ростиславич. Але він недовго утримався на київському столі і змушений був поступитися сильнішому претендентові – Святославу Всеволодовичу (з наук. літ.);
Визначився переможець півфінального матчу претендентів на першість світу з шахів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)